Виконавче провадження

 Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Перелік виконавчих документів на підставі рішень, що підлягають примусовому виконанню (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» )
1)	виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України
11)	судові накази
2)	ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом
3)	виконавчих написів нотаріусів
4)	посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій
5)	постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди
6)	постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом
7)	рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами
8)	рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України
9)	рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень

Виконавчий документ повертається стягувачу виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо:
1)	рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2)	пропущено встановлений законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання;
3)	боржника визнано банкрутом;
4)	Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5)	юридичну особу - боржника припинено;
6)	виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження";
7)	виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8)	стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим;
9)	виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10)	виконавчий документ пред’явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Порядок дій щодо направлення виконавчого документа до примусового виконання

Стягувач після отримання виконавчого документа пред’являє до примусового виконання даний документ разом із заявою про примусове виконання рішення, виконавцю за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

У разі пред’явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця (Пункт 3 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5).

Пред’явлення виконавчого документа до виконання може бути шляхом безпосереднього звернення до органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця або даний виконавчий документ разом із заявою може бути направлений для примусового виконання поштою з метою гарантії доставки - рекомендованим поштовим відправленням.

Адреси відділів державної виконавчої служби України можна знайти перейшовши на посилання https://ukrogis.com/adresi-vikonavchix-sluzhb-ukraini

Адреси приватних виконавців можна знайти перейшовши на посилання тут

Зразки заяв про примусове виконання рішення  

Оскільки направляється до виконання оригінал виконавчого документа, потрібно залишати підтвердження передачі даного документа до виконання, це може бути другий примірник заяви про примусове виконання рішення з відміткою органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця про отримання даних документів або квитанції про поштове відправлення.

Слід пам’ятати, що оригінал виконавчого документа направляється до виконавця, тому рекомендується залишати в себе ксерокопію даного документа. При цьому копію рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ направляти до виконання не потрібно.    

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Не зазначення стягувачем додаткових відомостей, що ідентифікують боржника не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

ВАЖЛИВО! Положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019

До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення (Пункт 3 розділу III Інструкції організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5).